Співпраця вчителів і батьків

КУРСОВА РОБОТА

ФОРМИ СПІВПРАЦІ  ВЧИТЕЛЯ І БАТЬКІВ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………… 4

Розділ 1. РОЛЬ ФІЗІОЛОГІЧНИХ І ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПЛАНУВАННІ РОБОТИ З БАТЬКАМИ…………….7

1.1.         Фізіологічні і психологічні особливості дітей 6 – 10 років……………………...7

1.2.         Співпраця вчителя і батьків у адаптації дітей до школи………………….……12

Висновки по розділу……………………………………………………………………..16

Розділ 2. СУЧАСНІ І НЕСТАНДАРТНІ ФОРМИ СПІВПРАЦІ ВЧИТЕЛЯ

 І БАТЬКІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ……………………………………………….17

2.1. Сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів……………….17

2.2. Нестандартні форми роботи з батьками молодших школярів…………………...25

Висновки по розділу……………………………………………………………………..27

Розділ 3.ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМИН ВЧИТЕЛІВ, УЧНІВ ТА БАТЬКІВ…………28

3.1.  Аналіз дослідження діяльності вчителів………………………………………….28

3.2. Аналіз анкетування батьків………………………………………………………...30

Висновки по розділу……………………………………………………………………..33

Заключення……...………………………………………………………………………..34

Список використаної літератури………………………………………………………..36

Додатки…………………………………………………………………………………...

ВСТУП

У статті 59 Закону України «Про освіту» зазначено, що виховання у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

М. Стельмахович розглядає родину як перше соціальне та емоційне мікросередовище, у якому розвивається і виховується людина від моменту її народження. В. Сухомлинський писав: «У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін і гілки, і квітки, і плоди. Сім'я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

Вступ до школи – це початок нового етапу життя дитини, вступ його у світ знань, нових прав і обов'язків, складних і різноманітних відносин з дорослими й однолітками.

Щороку першого вересня разом з тисячами першокласників думкою всідаються за парти їхні батьки, вихователі і вчителі. Дорослі тримають своєрідний іспит – саме зараз, за шкільним порогом виявлять себе плоди їхньої виховної роботи. Сучасні освітні заклади стають відкритими для батьків, дітей та громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку та виховання дітей.(38, 6)

Основні напрямки реформи загальноосвітньої школи орієнтують педагогів на посилення допомоги родині і підняття її відповідальності за виховання підростаючого покоління, на широке залучення батьків у виховну роботу з учнями.

"Основна мета реформованого виховання і навчання – самостійна і творча особистість, що вже в школі може максимально розкрити свої здібності" (13, 87).

Педагоги виділяють наступні інституції навчання, виховання і розвитку особистості: родина, система освіти, група і культурні установи (преса, церква і т.д.). Серед вихователів основні: батьки, педагоги, керівники. (14, 53,73)

Відповідно до Державної Програми "Освіта” (Україна ХХІ ст.) на етапі раннього родинного виховання батьки, як перші педагоги, покликані створити умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості, забезпечити дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, сформувати активне, зацікавлене ставлення до навколишнього світу. Сім'я несе повну відповідальність за розвиток, виховання і навчання своїх дітей.

Як пише великий російський педагог В. Сухомлинський: "У родині закладаються корені, з яких виростають потім і квіти, і плоди. На моральному здоров'ї родини будується педагогічна мудрість школи". (39, 16)

Важливість взаємин школи і родини акцентується у всіх документах і методичних виданнях, призначених для школи (у загальних програмах, у законі освіти і т.д.), а також у працях відомих педагогів.

 Школа у виховному відношенні повинна бути не ким іншим, як охоронницею сімейного вогнища. У такий спосіб учитель повинний бути довіреною і надійною особистістю, і свою виховну діяльність погодити із сімейним вихованням, що батьки дають своїм дітям.

Отже, школа і родина повинні бути взаємозалежні. У початкових класах зв'язок школи з родиною (батьками) здійснює вчитель. Спільна робота вчителя-вихователя і батьків починається на першому році навчання дітей у школі. Для дитини, що вперше переступила поріг школи, співдружність вчителя і батьків – одне з найважливіших умов його цілісного розвитку, тому що особистість школяра не може формуватися тільки в школі і тільки в родині. Він виховується одночасно й у школі, і в родині.

Актуальність дослідження. Учитель є сполучною ланкою між школою і родиною, особливо це відноситься до вчителя початкової школи, де він один виконує не тільки навчальну, але і виховну функції. Спілкування вчителя з батьками учнів впливає на процес формування особистості дитини, на процес навчання. Однак слід зазначити, що дане спілкування має ряд особливостей на кожному ступені навчання. Вони залежать від багатьох факторів. Вивченню цих факторів, що впливають на особливості роботи вчителя з батьками на перших ступенях навчання, і присвячена дана робота.

Об'єкт дослідження – є процес взаємодії сім’ї та педагогів.

Предмет дослідження –форми роботи з батьками молодших школярів.
2) з'ясувати роль сім’ї навчальному процесі молодших школярів;
3)дослідити проблеми адаптації дітей до школи та шляхи допомоги  батькам пристосувати дітей до школи;
4) дослідити основні методи роботи з батьками учнів у практиці початкової школи;

Мета дослідження – з'ясування особливостей роботи вчителя з батьками учнів початкових класів.

Гіпотеза дослідження : співпраця педагога і батьків молодших школярів беде ефективною, якщо:

1)    застосовуватимуться ефективні форми роботи з батьками молодших школярів;

2)    будуть враховуватися труднощі адаптації молодших школярів до школи та їх вікові особливості;

3)    буде здійснюватись взаємодія учителів та батьків у роботі з молодшими школярами.

Перевірка гіпотез дослідження та досягнення його мети передбачали розв’язання таких завдань:

1) вивчити фізіологічні та психологічні особливості фітей 6 -10 років;

5) експериментально перевірити ефективність форм роботи вчителя з батьками молодших школярів.

Розділ 1.РОЛЬ ФІЗІОЛОГІЧНИХ І ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПЛАНУВАННІ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

1.1.Фізіологічні і психологічні особливості дітей 6 – 8 років

Особистість є багаторівневою системою, яка поетапно формується впродовж усього життя. Кожен вік є якісно особливим етапом і характеризується багатьма змінами. Особливості віку залежать від умов життя, стосунків з людьми, рівня розвитку психологічної структури особистості, знань і мислення, сукупності певних фізіологічних ознак.

З метою активного керівництва й управління процесами розвитку педагоги вже в далекому минулому здійснювали спроби класифікації періодів людського життя. Відомо цілий ряд розробок періодизацій розвитку (Коменський, Штрац, Бюллер, Горолок, Левітов, Ельконін, Пршигода, Ванек, Шванцара), до того ж їх кількість зростає, оскільки неможливо побудувати універсальну систему, яка ґрунтувалася б лише на одному критерії.

Найпоширенішою нині є періодизація, яка ґрунтується на виділенні вікових особливостей. Віковими особливостями називаються характерні для певного періоду життя анатомо­-фізіологічні і психічні якості. Сутність вікових особливостей наочно розкривається на прикладі фізичного розвитку людини. Ріст, зростання ваги, поява молочних зубів, а потім зміна їх, статеве дозрівання та інші біологічні процеси здійснюються в певні вікові періоди з незначними відхиленнями. Оскільки біологічний і духовний розвиток людини взаємопов'язані між Собою, то з віком відповідні зміни відбуваються і в психічній сфері. Поступово здійснюється соціальне дозрівання, проявляється динаміка духовного розвитку особистості. Це й слугує природною основою для виділення послідовних етапів розвитку людини і складання вікової періодизації.

Сучасна психологія вирізняє такі періоди загального дитинства:

— немовля (від народження до року; окремо акцентується на першому місяці як періоді народженості);

— переддошкільне (раннє) дитинство (від 1 року до З років);

— дошкільне дитинство (від 3 до 6 років);

— молодший шкільний вік (від 6 до 11—12 років);

— середній шкільний вік (підлітковий) (від 12 до 15 років);

— старший шкільний вік (юнацький) (від 15 до 18 років).

Розвиток діяльності молодшого школяра. За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги перехід їх від ігрової до учбової діяльності, яка стає і у цьому віці провідною.(5, 32)

"Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей – легкодумство, наївність, погляд на дорослого знизу нагору. Але вже починає втрачати дитячу безпосередність, у поводженні у нього з'являється інша логіка мислення. Навчання для нього – значима діяльність. У школі він не тільки здобуває нові знання й уміння, але і визначений соціальний статус. Міняються інтереси, цінності дитини, весь уклад його життя" – пише психолог Н.Ю. Кулагіна. (20, 120)

Вступ дитини до школи — це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде до школи з фізичною й психологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються і продовжують розвиватись фізичні й розумові здібності, формуються психічні властивості молодшого школяра.

Фізично дитина у цьому віці розвивається рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, підвищується імунітет, швидко розвиваються м'язи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску.

Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти викресленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості.

Розвиток м’язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в межах рядка, координувати рухи руки. Тому слід робити фізхвилинки, які знімають напруження малих м’язів пальців і кистей рук.

Вага мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов'язані з діяльністю другої сигнальної системи. Водночас відбуваються значні зміни у розвитку і роботі центральної нервової системи. Аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку ускладнюється.

Д.В. Савицька у своїй статті пише: "До кінця дошкільного віку дитина вже являє собою у відомому змісті особистість. Вона добре усвідомлює свою статеву приналежність, знаходить собі місце в просторі і часі. Вона вже орієнтується в сімейно-родинних відносинах і вміє будувати відносини з дорослими й однолітками: має навички самовладання, уміє підкорити себе обставинам, бути непохитним у своїх бажаннях. У такої дитини вже розвита рефлексія. Як найважливіше досягнення в розвитку особистості дитини виступає перевага почуття "Я повинний" над мотивом "Я хочу". До кінця дошкільного віку особливого значення набуває мотиваційна готовність до навчання в школі". (35, 62)

Під час навчання – основної діяльності учнів – якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у розвитку сприймання. Сприймання стає довільним, цілеспрямованим, і категоріальним процесом, але трапляються й труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр.

Значні зміни відбуваються в розвитку пам’яті. Під впливом навчання формується логічна пам'ять , яка має вирішальне значення у здобутті знань. Але не вміючи ще диференціювати знання (запам’ятати й відповісти) від інших навчальних знань (зрозуміти), молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам’ятовування і  відтворення.

Розвиток пам'яті полягає в зміні співвідношення між мимовільним і довільним запам'ятовуванням (зростає довільне), образної та словесно-логічної пам'яті. Для розвитку логічної пам'яті важливою є настанова вчителя — зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвіднести, згрупувати тощо) матеріал, завчити його. Довільне запам'ятовування продуктивне тоді, коли запам'ятовуваний матеріал стає змістом активної діяльності учнів.

 Мислення стає конкретно-образним, але все більшого значення набувають абстрактні компоненти. Під впливом навчання змінюються співвідношення між його образними і понятійними, конкретними та абстрактними компонентами. Молодші школярі швидше оволодівають індуктивними умовиводами, ніж дедуктивними.(5, 72)

Розглядаючи різні психологічні теорії можна сказати, що 7-8-ми літні діти мислять використовуючи логічні операції конкретного операційного мислення. Краще розуміють зв'язок між часом, простором і відстанню. Зменшується егоцентричність дитини, вона починає усе краще розуміти точку зору інших людей. У дитини з'являється почуття гумору (по теорії Піаже). Після 1-2 років навчання в школі, у дитини поліпшується пам'ять, мова, логіка – усе це результат навчання

 ( біхевіористична теорія).

К. Мишкініс відзначає: "У даному віці (6-8 років і далі) ґрунтовно міняються всі органи і тканини організму. Міняється і поводження. У дитини розвивається воля, діяльність знаходить спрямованість і зміст, з'являється звичка дотримувати правил і норм поводження. Розвиваються почуття, естетичні переживання, інтереси". (20, 100)

         Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається диференціація сором'язливості, яка виявляється в реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуванні на приниження їх гідності й позитивне емоційне переживання за визнання їх позитивних особистих якостей.

Оскільки психічні якості не виникають самі по собі, а формуються в процесі виховання, яке спирається на розвиток, то охарактеризувати дитину певного віку неможливо без урахування умов її виховання і навчання. Тому психологічна характеристика віку виявляє передусім ті психічні якості, які можна і необхідно сформувати у дитини.

         Ставлячи перед учнями нові пізнавальні i практичні задачі, озброюючи їх засобами розв’язання цих задач, навчання має передувати розвитку, спиратись не лише на його актуальні досягнення, а й на потенційні можливості.

          Навчання впливає на розвиток молодших школярів i своєю організацією, оскільки саме вона визначає форми їх колективного співжиття, спілкування між собою та з вчителем.

1.2.         Співпраця вчителя і батьків в адаптації молодших школярів

Основні напрямки реформи загальноосвітньої школи орієнтують педагогів на посилення допомоги родині і підняття її відповідальності за виховання підростаючого покоління, на широке залучення батьків у виховну роботу з учнями.

Без сумніву, усі школи хочуть підтримувати відкриті і тісні зв'язки з родинами. Вони знають, що навчання – спільна робота вчителів і батьків. Вони також розуміють, що взаємозв'язок з батьками є обов'язковий при бажанні розвивати здатності кожного учня в школі і за її межами. Педагоги, що це розуміють, будуть намагатися досягти змістовного діалогу з батьками і будуть підтримувати теплий клімат у класі: без напруги, дружній, заснований на взаємодопомозі.

Сучасна школа знає, що зв'язок школи і родини не повинний мати тільки один напрямок як у старі часи, коли ініціативу вказувала школа, наказуючи батькам і учням. Зараз учителі не можуть обійтися без допомоги батьків, без різноманітного співробітництва на різних рівнях. Учитель підтримує з батьками постійні контакти. (38, 132)

Продовжує дану тему російський педагог І.П. Подласий: "Сучасні школи переходять до тісної інтеграції шкільного і сімейного виховання, створюються комплекси "школа – родина". Головною вимогою статуту таких комплексів є забезпечення батьківського контролю за всіма напрямками шкільної діяльності.

Батьки одержали доступ до розгляду тих питань, куди традиційно їх не допускали, вибору предметів для навчання, визначенню обсягів їхнього вивчення, складанню навчальних планів, зміні термінів і тривалості навчальних триместрів і канікул, вибору профілю школи, виробленню внутрішкільних статутів, розробці заходів для забезпечення дисципліни, праці, відпочинку, харчування, медичного обслуговування школярів, системи заохочень і покарань і т.д. Словом, при добре організованій спільній діяльності школа і родина стають дійсними партнерами у вихованні дітей, де кожний має цілком визначені задачі і виконує свою частину роботи". (30, 236)

Родина не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її із суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на здійснення нею виховної функції. Важливе місце тут належить закладам освіти, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, виступають важливою складовою в педагогічній співдії  "дитина - батьки - вчитель".

Зміст педагогічної діяльності вчителя має спрямовуватись на підвищення готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової інформації, на формування в них відповідних практичних умінь і навичок.

Діяльність батьків і педагогів заради інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її в різних ситуаціях, що допоможе дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, попереджати негативні прояви в поведінці. Важливими завданнями в діяльності педагогів є налагодження партнерських взаємин і спільних інтересів з родиною кожного учня, створення атмосфери довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги, співтворчості у вихованні та навчанні підростаючого покоління.(4, 208)

Організація роботи з батьками в сучасному освітньому закладі має здійснюватися за такими основними напрямами:

-                   вивчення сімей, їх виховного потенціалу;

-                   включення батьків, усіх дорослих членів родини у навчально-виховний процес як його рівноправних учасників, інтеграція зусиль і гармонізація взаємин педагогічного колективу і батьківської громадськості в створенні сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;

-                   формування педагогічної культури сучасної сім'ї та організація  психолого-педагогічної  просвіти батьків;

-                   організація роботи з сім'єю шкільного психолога, соціальних педагогів, шкільного лікаря, бібліотекаря, вчителів-предметників, вихователів.

Робота вчителя починається із вивчення сім'ї з точки зору виконання нею своєї виховної функції для встановлення неформальних взаємин між педагогами і батьками, створення бази співробітництва щодо виховання дитини, визначення умов і факторів, які сприятимуть ефективній співдії сім'ї та освітнього закладу.

По відношенню до сім'ї школа має бути консультативним і просвітницьким центром з психолого-педагогічних питань виховання.(11, 58)

Експерименти показали, що на початку навчального року приблизно 26,2% дітей не готові до навчання в школі, після двох місяців навчання – 7,8%, а наприкінці навчального року – 4,1%. (10, 73)

І. Ханхасаєва у своїх порадах для батьків пише: "Школа – перший клас – величезна подія в житті дитини. Такого ж серйозного хвилювання вона не випробує потім багато років. І хоча це радісне хвилювання, все рівно готуйтеся до стресу. Дитина буде надзвичайно стомлена і не те, що перші дні – тижні: занадто багато нових вражень, різкий перелом у житті. Будьте м'якше і не дуже жорсткі з ним у цей період. Він буде багато чого забувати, утрачати, путати – умійте не робити з цього трагедію! Така розгубленість – своєрідна реакція на пережите хвилювання". (43, 161)

Схожі думки по цьому питанню висловлюють автори М. Перець, Б. Минзел, Х. Вимері в своїй книзі "Що повинні знати батьки?": "Ця подія (початок навчання в школі) жадає від дитини великої кількості фізичних і духовних сил, тому що міняється установлений удома порядок. У школі дитина попадає в абсолютно нове оточення і почуває протиставлення між вимогою й оточенням. У цій ситуації дитина повинна адаптуватися. Повинні різними способами допомогти дитині ввійти в нове, зовсім чуже соціальне оточення, де все так строго регламентовано". (24, 107-108)

         Пристосування дитини до школи відбувається не зразу. Це довготривалий процес, пов'язаний із значним напруженням всіх систем організму. Питання адаптації дитини до школи вивчав і висвітлював у своїх роботах Л.С. Виготський. Його концепцію розвивали психологи Б.Г. Ананьєв, Д.Б. Ельконін, А.Н. Леонтєв.

На складність і значущість періоду, пов'язаного з адаптацією дитини в школі, вказують дослідження Бітянової М.Р., Врублевської М.М., Вульфом Б.З., Корель Л.В., Максимова М.В., Дарвіш О.Б., які вказують на те що, саме в початковій школі починають формуватися системи відносин дитини зі світом і самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими та базові навчальні установки, які в істотній мірі визначають надалі успішність його шкільного навчання, ефективність стилю спілкування.

Гігієніст професор Е. Грінене стверджує: "Учень починаючи відвідувати школу повинний звикнути до тривалого сидіння за партою, до режиму школи, до нової діяльності – навчання, звикнути до вчителя, колективу класу й інших нових речей. В організмі дитини відбувається довгострокова фізіологічна адаптація. Вона може пройти легко або складно, від 5 до 6 тижнів або продовжуватися цілий рік, що дуже впливає на розвиток і ріст і навіть на здоров'я дитини". (14, 131)

Соціальна адаптація дітей молодшого шкільного віку є однією з актуальних проблем, що стоять перед педагогічною наукою і практикою. Зверненність до даної проблеми обумовлена зміною парадигм, орієнтованих перш за все, на особу школяра і що фіксують потребу в соціально адаптованих учнях. Ранній початок навчання, інтенсивні учбові програми, об'єм інформації, що збільшився, підвищення вимог до освіти, бажання розвинути розумові здібності дітей, їх творчу активність в загальноосвітній практиці не завжди поєднуються з можливостями збереження і зміцнення їх здоров'я. Це породжує ще одне протиріччя між потребою у формуванні творчої, самостійної, гуманної, внутрішньо вільної, всесторонньо розвиненої особи, здатної цінувати себе і інших, що вимагає великих зусиль від неї самої, і необхідністю збереження фізичного і психічного здоров'я дітей.

Для дослідження проблем адаптації молодших школярів використовувались наступні методики: диагностика уровня школьной мотивации у учащихся начальной школы  (авт. Н.Г.Лусканова),анализ детских рисунков на тему: «Что тебе нравится в школе»,методика «Графічний диктант» за Д. Ельконіним.

В результаті порівняльного аналізу комплексної багатомірної діагностики  було виявлено:  у багатьох дітей виявлено достатньо високий рівень шкільної мотивації (14-20 %), але також є діти з «дошкільною позицією» (40-53 %), тобто, дитина хоче навчатися у школі, але й хоче зберегти дошкільний образ життя;  у більшості дітей (46-27%) виявляються особливості в пізнавальній сфері, ускладнення в стосунках з однолітками. Ці діти слабо встигають в основних предметах: математиці, українській мові, читанню. При аналізі мотиваційної готовності до шкільного навчання всі перераховані учні мають « дошкільну позицію» . У цих дітей занижена самооцінка, вони відчувають тривогу в своєму відношенні до школи.

Психолог А. Гучас писав, що "діти, що прийшли до школи, з перших днів попадають у несприятливі умови для їхнього психічного розвитку: програми для всіх однакові, темп навчання дуже швидкий, а фізичні і психологічні здібності не у всіх однакові. Тому частина дітей починає відставати, що викликає негативні переживання й ускладнює взаємини з однолітками і дорослими. Допомогти дитині може спільна діяльність вчителя і батьків". (17, 166-167)

ВИСНОВКИ

Молодші школярі мають властиві їм психологічні і фізіологічні особливості.  Вони складно адаптуються до школи. Задача вчителя і батьків – полегшити процес адаптації.

Адаптація – дуже важливий процес. Результатом адаптації є перетворення (еволюція) системи якостей особи, умінь і навиків, забезпечуючих успішність подальшої життєдіяльності дитини в школі. Особливе значення адаптація молодших школярів повинна представляти для вчителів і батьків, на яких лягає вся відповідальність за їх вихованців і дітей, майбутніх підлітків. Лише успішна адаптація в молодшому віці сприяє подальшому розвитку дитини як особистості в майбутньому.

Діяльність батьків і педагогів заради інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її в різних ситуаціях, що допоможе дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, попереджати негативні прояви в поведінці.

Розділ 2. СУЧАСНІ І НЕСТАНДАРТНІ ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ ПЕДАГОГА І БАТЬКІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів.

В умовах перетворень у суспільстві в цілому і в системі освіти зокрема взаємодія педагога з сім'ями молодших школярів набуває нового змісту. Відповідальність батьків за виконання своїх обов'язків значно підвищується. Проте не кожна сім'я розуміє, далеко не всі батьки реалізують усі можливості сімейного виховання повною мірою. Причин тут багато, але одна з них дуже істотна – відсутність системи роботи освітнього закладу з батьками учнів. Школа покликана забезпечити єдність зусиль педагогів і батьків, вона зобов'язана допомогти сім'ї кожного учня максимально реалізувати свій виховний потенціал.

Водночас далеко не всі освітні заклади приділяють належну увагу вдосконаленню виховного процесу, налагодженню взаємини з родиною учнів. Як наслідок – відчуження сім'ї від освітнього закладу, педагогів – від батьків, родини – від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини. Освітні заходи у сфері сімейних взаємин – це одна з головних потреб суспільства і засіб відродження інституту сім'ї.(36, 7)

Діяльність батьків і педагогів зарадити інтересів дитини буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її у різних ситуаціях, і таким чином допомогти дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні життєві орієнтири, долати негативні вчинки і прояви у поведінці. Важливими завданнями у діяльності педагогів є налагодження партнерських взаємин і спільних інтересів з родиною кожного

учня, створення атмосфери довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги.      

Продовжує дану тему російський педагог І.П. Подласий: "Сучасні школи переходять до тісної інтеграції шкільного і сімейного виховання, створюються комплекси "школа – родина". Головною вимогою статуту таких комплексів є забезпечення батьківського контролю за всіма напрямками шкільної діяльності.(30, 69)

Сімейне виховання — це зусилля, які докладають дорослі задля того, щоб молодші члени сім'ї відповідали їхнім уявленням про те, якою повинна стати дитина, підліток, юнак чи юнка. Сімейне виховання полягає у формуванні особистості дитини, розвитку її здібностей, інтересів, світогляду, духовної культури, передачі дорослими членами сім'ї соціального досвіду.(15, 16)

У статті 59 Закону України «Про освіту» зазначено, що виховання у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

М. Стельмахович розглядає родину як перше соціальне та емоційне мікросередовище, у якому розвивається і виховується людина від моменту її народження. В. Сухомлинський писав: «У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін і гілки, і квітки, і плоди. Сім'я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

Сім'я, як і навчальний заклад, - це своєрідний посередник між особистістю, яка формується, і суспільством. Отже, батьки повинні мати уявлення про мету і завдання, кінцевий результат процесу виховання, що допоможе їм у вихованні власної дитини. Процес сімейного виховання має підготувати до життя і праці у суспільстві, забезпечити формування громадянина, інтегрованого у сучасне йому суспільство. А. С Макаренко у своїй праці пише : «Сім’ї бувають хороші, і сім’ї бувають погані. Поручитися за те, що  сім’я надає належне виховання не можна. Та й сказати, що сімя може виховувати , як забажає, ми не можемо. Ми маємо організувати сімейне виховання, і організовувати це виховання має школа» (25, 45 )

     Педагог, який працює з батьками, має виходити з особливостей сучасної сім'ї, враховувати її типологію. Білоруський педагог  В.В. Чечет пише про те, що велике значення в становленні особистості має стиль сімейного виховання, прийняті в родині цінності. Він виділяє 3 стилі сімейного виховання:

·  демократичний;

·  авторитарний;

·  попустичний.

При демократичному стилі насамперед враховуються інтереси дитини. Стиль "згоди". При авторитарному стилі батьками нав'язується своя думка дитині. Стиль "придушення". При попустичному стилі дитина надається сама собі". (44, 110)

Однак І.П. Подласий стверджує, що родина може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для нього в родині людей – матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити родина.

Серед найбільш вагомих причин незадовільного виховання дітей у родині автор відзначає наступні:

1.  Невисокий економічний рівень більшості родин.

2.  Низька культура громадського життя.

3.  Подвійне навантаження на жінку в родині – і на роботу, і на родину.

4.  Високий відсоток розводів.

5.  Існуюча суспільна думка, що чоловік лише допомагає дружині у вихованні дітей.

6.  Загострення конфліктів між поколіннями.

7.  Збільшення розриву між родиною і школою. (37, 200-201)

Форми роботи педагогів з батьками - це способи організації спільної діяльності та спілкування. Науковці виділяють різні класифікаціх сучасні форми взаємодії педагога і батьків молодших школярів(схема 1)

Індивідуальними формами роботи педагога з батьками є відвідування сім'ї учня вдома, бесіди з батьками учня, листування тощо.

Відвідування сім'ї вихованця педагогом. Педагог відвідує сім'ю дитини з метою налагодження контактів з батьками, з'ясування загальної та педагогічної культури сім'ї, умов життя учня, консультування щодо єдиних вимог до дитини обговорення відхилень у її поведінці, вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання, залучення батьків до участі в роботі закладу.

Перше відвідування сім'ї керівником є дуже відповідальним моментом, який найчастіше вирішує, чи будуть батьки прислухатися до порад педагога, співпрацювати із закладом в питаннях навчання та виховання дітей. До відвідування тієї чи іншої сім'ї вихователь готується заздалегідь: дізнається про її склад, матеріальне становище, освіту батьків, місце роботи, обмірковує можливі питання та відповіді на них, визначає, які дані про дитину потрібно отримати насамперед.

Індивідуальні бесіди з батьками відбуваються як за ініціативою самих батьків, так і за ініціативою педагога. Інтереси батьків до питань виховання, їхню ініціативу щодо бесіди з керівником на педагогічні теми потрібно заохочувати та стимулювати.

Листування передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи дитини, старанність, уважність та відповідальність. Можна повідомити про певні труднощі дитини, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за гарне виховання дитини.

До групових форм роботи належать засідання батьківського комітету, робота з групами батьків тощо.

Батьківський комітет обирається на батьківських зборах у вересні. Зазвичай він складається з 3-5 осіб. Створюють батьківський комітет з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я – освітній заклад, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. До роботи в комітеті залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ гуртка, закладу. Батьківський комітет обирається на весь термін навчання учнів у гуртку. Залежно від потреб він змінюється: чи за кількістю, чи за розподілом обов'язків.

Роботу з групами батьків керівнику доцільно починати зі спостереження за навчанням та поведінкою учнів та вивчення їхніх сімей. Застосування методів анкетування, опитування, вивчення документації, спостереження дозволить педагогу отримати потрібну інформацію та розподілити батьків на групи (за типом сім'ї, за помилками батьків у сімейному вихованні, за проблемами учня, що виникають у навчанні, спілкуванні з товаришами тощо).

Основними колективними формами роботи з батьками є класні батьківські збори, лекції, бесіди, конференції, сімейні свята («День матері», «Бабусина скарбничка» тощо).

На групових батьківських зборах заслуховуються повідомлення з різних питань виховання (доповідь, інформація вчителя, лікаря чи повідомлення батьків про досвід виховання дітей у сім'ї), підбиваються підсумки роботи з дітьми за семестр, рік, вирішуються організаційні та господарські питання.

Тематика педагогічних бесід та доповідей на зборах визначається керівником відповідно до річного плану роботи з батьками. При цьому неодмінно мають враховуватись інтереси та побажання батьків. Зміст такої бесіди повинен містити не тільки теорію питання, а й конкретні рекомендації. Бесіда з батьками передбачає жвавий обмін думками, участь у ній кожного з батьків.

Батьківські збори слід проводити двічі на семестр. Проте, за можливості, краще організовувати їх частіше. Особливо це стосується батьків молодших школярів, які більшою мірою потребують педагогічних порад щодо організації життя, навчання та виховання дитини.

Батьківські збори мають тривати не більше ніж 1 год — 1 год ЗО хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює доброзичливу атмосферу.

Батьківські збори за проблемами, що на них вирішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно розв'язують завдання, поставлені перед освітнім закладом в соціально-педагогічній роботі з батьками.

Масові форми роботи: загальні батьківські збори, збори батьків учнів усіх груп відділу; тижні сім'ї (вечорниці, сімейні естафети, концерти, написання творів про свою сім'ю тощо); дні відкритих дверей; конференції тощо.

Однією з форм роботи з батьками молодших школярів є день відкритих дверей. У деяких закладах для цього виділяють певний день місяця, в інших проводять його залежно від конкретних умов. У цей день до закладу запрошують усіх батьків. Відвідування занять, безпосереднє ознайомлення з роботою керівника, спостереження за дітьми є дієвою формою педагогічної пропаганди. (15, 21-26)

Російський педагог Т. Волікова пише: "Форми роботи вчителя з батьками різноманітні:

·  Індивідуальні: відвідування батьків учнів удома, бесіди з батьками в школі, дні консультацій батьків у школі;

·  Групові: (Батьки можуть поєднуватися в групи по освіті, педагогічній культурі, по поведінці і показникам успішності їхніх дітей). Тут виділяються: взаємна робота вчителя і батьків на уроках, коли батьки допомагають вчителю вести урок; і робота з активом.

·  Колективні: класні збори, загальношкільні батьківські збори, батьківські конференції по обміну досвідом виховання, консультації, вечори питань і відповідей, спільні позакласні заходи і т.д.

Зміст усіх форм роботи школи з родиною полягає в організації активної виховної взаємодії, спрямованої на всебічний розвиток підростаючого покоління." (31, 63-64)

І.В. Гребєнщиков пише: "Батьки повинні мати педагогічну культуру. Під педагогічною культурою розуміється такий рівень педагогічної підготовленості батьків, що відбиває ступінь їхньої зрілості як вихователів і виявляється в процесі сімейного і суспільного виховання дітей. Важливий компонент педагогічної культури батьків – їх суто педагогічна підготовленість: визначена сума психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань, а також вироблені в процесі практики навички по вихованню дітей.

Основна роль у підвищенні педагогічної культури належить цілеспрямованій науково-педагогічній освіті, якою займається той же класний керівник або вчитель". (33, 12,15)

          До психолого-педагогічного просвітництва, яке є найважливішою формою взаємодії з сім'єю, слід долучати різнопрофільних спеціалістів: лікарів, юристів, правоохоронців, шкільних психологів, науковців-педагогів, соціальних педагогів, представників громадських організацій. (15, 11)

Виділяються наступні форми педагогічної освіти:

Традиційні:

·  Батьківські збори;

·  Лекції;

·  Вечори питань – відповідей;

·  Диспути;

·  Дні відкритих дверей.

Нетрадиційні:

·  Ділові ігри;

·  Регламентовані дискусії (7, 22-32).

На питання, на яких же основах повинні складатися відносини вчителя і родини, щоб мати успіх у вихованні, – відповідає В.А. Сухомлинський. "Якнайменше викликів у школу матерів і батьків для моральних нотацій дітям, і якнайбільше духовного спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам". (44, 38)

Робота вчителя з батьками молодших школярів особливо важлива тоді, коли дитина знаходиться на першому році навчання в школі. Від тих зв'язків і взаємин, що виникнуть у першому класі, у початковий період, буде багато в чому залежати і вся наступна робота.

На думку В.Н. Ібрагимової зміст роботи вчителя з батьками першокласників визначається трьома основними задачами:

1.  Ознайомлення з досвідом сімейного виховання дітей з метою вивчення рівня підготовленості першокласників до школи; дотримання наступності між дошкільним сімейним і шкільним вихованням і перебування індивідуального підходу до кожної дитини.

2.  Керування вихованням школярів у родині, надання допомоги батькам у правильній організації навчальної і творчої діяльності першокласника і його відпочинку.

3.  Залучення батьків до організації виховної роботи в школі, у класі. (34, 57)

Педагог С. Дапкене пропонує вчителям наступні методи пізнання родини:

·  Спостереження

·  Бесіда

·  Анкетування

·  Метод творів

·  Думка інших. (7, 13-16)

Дану тему продовжує І.В. Гребєнщиков: "Учителю першого класу особливо необхідно за короткий термін вивчити учнів, познайомитися з батьками.

Рекомендується провести для батьків бесіди на цікавлячі їх питання. Наприклад: "Про організацію навчання першокласника"; "Навчальна робота першокласників і задачі батьків"; "Молодший школяр: вік і його особливості"; "Як допомагати першокласнику у виконанні домашніх завдань?"; "Виховання свідомої дисципліни в дітей у родині" і інші". (33, 44)

У першому – другому класі важливо заохочувати батьків познайомитися між собою, обмінятися адресами і телефонами. Вчитель повинний обговорити випадки, коли батьки незадоволені дружбою дітей. Робота відбувається краще, якщо вона ґрунтується на індивідуальних бесідах. Варто більше організовувати спільних свят, і інших заходів. Дуже важливо вислухати батьків, дозволити їм говорити, висловити свої претензії школі, вчителю, керівникам школи.

2.2. Нестандартні форми роботи з батьками молодших школярів.

"Діти – "квіти життя", – проти цієї відомої метафори Макаренко не заперечує. Але він застерігає від уподібнення "кольорів життя" розкішному декоративному букету, яким милуються, випускаючи сентиментальні ахи і охи. "Ні, наші діти зовсім не такі квіти... – переконано вигукує Макаренко, – це не букет, це прекрасний яблуневий сад... Важко, звичайно, не милуватися таким садом, важко йому не радіти, але ще важче не працювати в такому саду". І тому, закінчує свою думку Макаренко, "давайте будемо садівниками" [25, 14].

Сучасні освітні заклади стають відкритими для батьків, дітей та громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку та виховання дітей.(36, 5)

Нерідко для підвищення рівня ефективності роботи з батьками молодших школярів педагоги застосовують нетрадиційні форми роботи з батьками.Для того, щоб нетрадиційні форми співпраці з батьками в колективі прижилися, їх треба проводити системно.Приклади нестандартних форм роботи з батьківською громадськістю

1.     Педагогічний десант — виступи педагогів з актуальних проблем виховання  дітей  на  підприємствах,  в  організаціях,  де працюють  батьки; влаштування виставок, випуски спеціальних стіннівок тощо.

2.     Дерево родоводу — зустріч поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення до народної педагогіки.

3.     У  родинному  колі  —  анкетування  батьків,  індивідуальна  допомога родинам  через  консультації,  зустрічі  з  лікарями,  психологом,  юристами.

4.     Родинний міст — зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей.

5.     Народна  світлиця  —  звертання  до  народних  традицій;  формування особистості школяра через природу,  спільну діяльність батьків, дітей, педагогів.

6.     День  добрих  справ  —  спільна  трудова  діяльність  педагогів,  батьків і дітей.

7.     Вечір  великої  родини —  організація  відпочинку,  гри,  вистави  театру (участь беруть батьки, школярі, педагоги).

8.     Альбом-естафета «Як ми відпочиваємо» — досвід організації відпочинку в родині.

9.     Дискусійний клуб — обговорення проблем виховання школярів.

10.    Клуб «Родинні традиції».

11.    Родинна  скарбничка —  добірка матеріалів  з  досвіду  родинного  виховання.

12.    Аукціон ідей сімейної педагогіки.

13.    Батьківський ринг.

14.    Батьківська школа —  організовується  у  формі  клубу;  передбачається проведення диспутів, банків ідей, випуски рукописних газет, інформаційних  бюлетенів,  бесід,  добір  літератури,  надання  практичної  допомоги.

15.    Азбука  родинного  виховання  —  обговорення  проблем  і  труднощів виховання дітей у неповних родинах, виступи лікарів, юристів, психологів; надання індивідуальної допомоги.

16.    Дні довір’я — у визначені дні педагоги, лікарі, психологи ведуть прийом батьків і консультують їх з проблем виховання.

17.    Родинні свята в класі — їх започатковують педагоги, об’єднуючи родини  для  спільного  проведення  днів  народження  дітей,  календарних, народних свят.

18.    Дні відкритих дверей — на цей день запрошуються батьки, вони відвідують класи, де навчаються їхні діти, знайомляться з роботою педагогів, ведуть спостереження за роботою дітей на уроках.

19.    Тиждень сімї

ВИСНОВКИ

Отже,  і батьки потрібні школі і вона потрібна сьогодні родині.Вчитель є єднальною ланкою між школою і родинами учнів. Спілкування з батьками своїх учнів вчителю необхідно, тому що без цього він виявляється позбавленим дуже важливої інформації. У педагогів і родини загальні цілі. Без їхньої взаємодії життя дитини стає бідніше. (43, 20)

Школа дає дитині наукові знання і виховує в нього свідоме відношення до дійсності. Родина забезпечує практичний життєвий досвід, виховує уміння переживати за іншу людину, почувати його стан. Для гармонійного розвитку особистості необхідно і те й інше. (40, 165)

Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.Взаємодія керівника з батьками дітей молодшого шкільного віку буде тим ефективнішою, чим більше різноманітних чинників буде залучено.Форми взаємодії педагогів і батьків – це різноманітність їх спільної діяльності та спілкування.

          Отже, ефективність всієї виховної системи позашкільного закладу характеризується і забезпечується насамперед взаємодією педагогів з батьками учнів, утвердженням батьків, усіх дорослих членів родини в якості суб'єктів цілісного виховного процесу, формуванням у них установки на самостійну творчу діяльність шляхом впровадження активних форм, передових технологій і методик психолого-педагогічної просвіти.

Розділ 3.ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМИН ВЧИТЕЛІВ, УЧНІВ ТА БАТЬКІВ

Школа і родина повинні працювати спільно, тому що в них єдина мета – виховання особистості. Від взаємин вчителів, учнів і їхніх батьків залежить успішність навчання і виховання дитини. Велику роль у даному ланцюгу взаємин грають відносини між вчителем і батьками. З метою з'ясувати особливості роботи вчителя з батьками в початкових класах, проводилося анкетування вчителів у Новоборівській гімназії Володарсько-Волинського району, Житомирської області.

Також проводилося анкетне опитування батьків учнів першого класу. Батьки відповідали на питання зв'язані з взаєминами в родині, а так само – зі школою. Усього було опитано 10 вчителів та 15  батьків.

Анкети були анонімними, кожному з опитуваних потрібно було відповісти на питання. Результати дослідження показали ряд цікавих особливостей роботи вчителя з родиною на початковому етапі навчання, про що докладніше і буде говоритися нижче.

3.1.  Аналіз дослідження діяльності вчителів.

Перша група питань – планування і проведення заходів для батьків. Вчителям було запропоновано відповісти на такі питання:

·  Що служить вам опорою при плануванні роботи з батьками в 1-4 класах?

·  Як часто проводите заходи для батьків?

·  Які заходи для батьків проводите?

Були отримані різноманітні відповіді, основні з який приводяться в даних таблиці № 1, одиничні розберемо окремо при аналізі таблиці.

Таблиця № 1 Планування і проведення заходів

Підводячи підсумки опитування 3 1 питання можна сказати, що основною опорою планування роботи з батьками є план роботи вчителя та навчальні програми, методичні рекомендації та література. Великий вплив мають побажання батьків та педагогічний досвід роботи

Наступне питання зв'язане з темою планування і проведення заходів для батьків: як часто проводите різні заходи для батьків?

Більшість учителів проводять заходи 1 раз у чверть – 5. Інші відповіді розділилися так, тобто 3 – проводять заходи 1 раз на місяць і частіше і 2 – по необхідності.

Наступне питання тісно зв'язане з попередніми: які заходи для батьків проводите? Тому що були отримані різноманітні відповіді, я постаралася їх згрупувати.

Опитані вчителі основними формами роботи вважають: батьківські збори (5 відповідей), індивідуальні консультації ( 3 відповіді), дискусії(2 відповіді).

Таблиця № 2 Участь батьків

Вчителі відмітили, що більшість батьків допомагають як  в організації шкільних заходів так і допомагають матеріально (по 4 відповіді). На жаль, дуже мало батьків беруть самі участь у шкільних заходах , на це вказали 2 опитаних педагогів.

Таблиця № 3 Особливості роботи вчителя з батьками

Більшість опитаних вчителів головною особливістю роботи з батьками вказали тісне співробітництво між вчителем і батьками (3відповідей), вчителі пишуть, що в цих класах батьки ще дуже активні (3відповіді), що полегшує роботу вчителя. Велику роль грає встановлення дружніх контактів (2 відповіді), від першого контакту залежать подальші взаємини і співробітництво, двоє з опитуваних вказують, що одержують інформацію про дітей і їхню родину, що дуже важлива при навчанні і вихованні дітей.

.

3.2. Аналіз анкетування батьків.

Одночасно з опитуванням педагогів проводилося анкетуваннябатьків учнів першого класу. В опитуванні взяли участь 15  батьків.

Перший блок питань для батьків присвячений взаєминам батьків і дітей у конкретній опитуваній родині. Ціль їх довідатися чи знають батьки своїх дітей, чи цікавляться їх життям у школі, як проводять дозвілля з дітьми? Узагальнення відповідей батьків по цьому й іншім питаннях розміщенні в таблиці.

З узагальнених дані таблиці видно, що майже всі батьки вважають, що в їхніх родинах є взаєморозуміння з дітьми. Лише троє з 15 опитуваних вказали, що взаєморозуміння присутнє не завжди. Позитивні відповіді на дане питання обумовлюють й інші наступні відповіді.

13 із всіх опитуваних батьків знають друзів своїх дітей, і лише 2 відповідають, що знають не всіх друзів. Більшість батьків указують, що друзі їхніх дітей бувають у них вдома, інші відповідають, що діти зустрічаються вдома рідко або друзі не приходять зовсім. Отже більшість опитуваних батьків не тільки знайомі з друзями своїх дітей, але і зустрічаються і підтримують цю дружбу самі.

Таблиця № 4 Взаємини батьків і дітей.

Майже всі батьки перевіряють, як їхні діти вчать уроки (14 ) і лише тодин  респондент відповів , що перевіряє  уроки тільки іноді.

Також як і в попередніх питаннях у більшості, тобто 10 батьків мають спільні з дітьми захоплення і заняття. На жаль 5 з опитуваних вказують, що не мають спільних занять і захоплень з дітьми. Шкода, що ці батьки не вказують причин. Наступне питання є продовженням попереднього, тобто батьки вказують як саме вони проводять дозвілля з дітьми. Тут – безліч різноманітних відповідей – це різноманітні ігри, перегляд телепередач, читання книжок.

У висновку по цьому питанню можна сказати, що батьки змістовно, цікаво і дуже різноманітно проводять своє дозвілля разом з дітьми.

За результатами наступного питання ще раз переконалися, що і діти хочуть, щоб батьки були з ними, брали активну участь і в їхньому шкільному житті. Так на питання чи хочуть ваші діти, щоб ви були з ними під час дитячих свят у школі всі, за винятком одного, відповіли так. Це ще раз підтверджує існування тісного контакту між дітьми і батьками, бажання спілкуватися і взаємодіяти по обидва боки, а також інтерес і увага з боку батьків до дітей.

З метою довідатися педагогічну освіченість батьків в анкетах було поміщене наступне питання:

·  Чи читаєте ви педагогічну і психологічну літературу? Яку?

Узагальнені відповіді по даному питанню покажемо в таблиці.

Таблиця №5 Чи читають батьки літературу.

За даними таблиці бачимо, що більшість батьків відповіло, що читають педагогічну і психологічну літературу (8 відповідей). Досить великий відсоток всіх опитуваних батьків зовсім не читають педагогічної і психологічної літератури ( 7 відповідей).

За допомогою наступних питань довідаємося про активність батьків із самих опитуваних батьків. З цією метою в анкеті розміщенні наступні питання:

·  Як часто ви відвідуєте школу?

·  З яких причин приходите в школу?

Таблиця №6 Активність батьків.

Опитувані батьки відповідають, що відвідують школу щодня (13), адже ми маємо справу з першокласниками. Лише 2 батьків часто бувають у школі. Більшість батьків молодших школярів відвідують збори (6) та приходять на свята, які організовує школа. На жаль, є і один опитуваний, який рідко приходить у школу.

Наступні питання присвячені співробітництву вчителів і батьків. З метою довідатися про проблеми розв'язуваних спільно і про допомогу одержуваної від учителів, батькам були пред'явлені такі питання:

·  Які проблеми навчання, виховання й інші вирішуєте разом із вчителем?

·  Яку допомогу одержуєте від вчителя?

Таблиця №7 Взаємини вчителів і батьків.

Більшість опитуваних батьків відповіло, що вирішують разом із вчителями різні проблеми навчання і виховання, які виникли на даному етапі (6). Інші батьки конкретизують свої відповіді: проблеми навчання вирішують 6 батьків з опитуваних, тут вказуються проблеми успішності, навичок читання і рахування, активності й уважності дітей на уроках; проблеми поводження і спілкування вирішують 5. Лише один із усіх батьків указав, що вирішує разом із вчителем проблему адаптації дітей у школі.

Підводячи підсумок по даному питанню, можна сказати, що батьки разом із вчителями вирішують різні проблеми навчання, що стосуються, і успішності, поводження і спілкування, адаптації й інші.

ВИСНОВКИ

У висновку варто сказати, що успішність роботи вчителя з батьками залежить від взаємовідношень між ними в перші роки, велику роль тут грає і тісне співробітництво, і часті зустрічі, і встановлення перших контактів, і завоювання авторитету і ще багато чого іншого. Я думаю, у перші роки навчання вчитель повинний приділяти особливу увагу роботі з батьками. У клас приходять нові діти, нові родини. Вчитель повинний багато чого довідатися, познайомитися з усіма. Батьки повинні побачити, що вчитель з перших днів керується принципом "школа – дитина – дім", щиро цікавиться, запрошує до зустрічі і співробітництва, що приносить користь і цікаво обом сторонам. Тоді в майбутньому у вчителя не буде проблем при організації роботи з батьками.

На основі анкетування, можна стверджувати, що вчителі активно співпрацюють з батьками молодших школярів, підтримують з ними тісні зв’язки. Обовязковою умовою організації роботи з батьками є проведення батьківських зборів, дискусій, індивідуальних консультацій. Педагоги у своїй роботі враховують побажання батьків та власний досвід. Дослідження виявило, що дуже мало батьків самі беруть активну участь у  шкільному житті. Вчителям потрібно більше попрацювати над залученням батьків до участі в шкільних заходах.

Батьки молодших школярів у свою чергу цікавляться успіхами своїх дітей, їх поведінкою та успіхами. Дані анкетування виявили, що батьки , на жаль, мало цікавляться педагогічною літературою, а більше отримують знання з журналів та газет. Педагогам треба посилити свою роботу у напрямку педагогічної освіти батьків. Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики – проблему роботи з батьками у сучасній школі. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою виховання дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

1.  Сімейне виховання відіграє значну роль у вихованні і формуванні особистості дитини, тому йому варто приділити увагу не тільки батькам, але і вчителям, які працюють з батьками. Вікові особливості молодших школярів безпосередньо впливаю на розвиток дитини.

2.  Молодші школярі мають властиві їм психологічні і фізіологічні особливості. Вони складно адаптуються до школи. Задача вчителя і батьків – полегшити процес адаптації.

3.  Школа і родина переслідують єдину мету в утворенні і вихованні дитини, тому вони повинні працювати спільно. Взаємозв'язок з батьками є обов'язковим при бажанні розвивати здібності кожного учня в школі і за її межами. Вчитель є єднальною ланкою між школою і родинами учнів.

 У практиці сучасної початкової школи використовують найрізноманітніші форми і методи роботи з батьками учнів: педагогічний лекторій, позакласний педагогічний всеобуч, університет педагогічних знань, підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання, день відчинених дверей, класні батьківські збори, відвідування батьків вдома, листування, консультації батькам, запрошення батьків до школи, тематичні вечори запитань і відповідей, ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою, батьківський комітет класу, загальношкільний батьківський комітет, виконання батьками практичних рекомендацій, прохань.

4.  При роботі з батьками в початкових класах вчитель повинний звернути увагу на індивідуальні особливості дітей, на взаємини між батьками і дітьми в кожній окремій родині, на сформований психологічний клімат у класі між вчителем, дітьми і батьками. Від тих зв'язків і взаємин, що виникнуть у першому класі, у початковий період, буде багато в чому залежати і вся наступна робота.

Підводячи підсумок усьому вище сказаному ще раз хочеться відзначити актуальність обраної теми і рекомендувати вчителям приділяти більшу увагу проблемі роботи вчителя в початкових класах. Тому що від її залежить уся наступна робота з батьками, навчання, виховання і формування особистості дитини, а отже і всьому майбутньому поколінню.

Список використаної літератури

1.     Бардин К. В. Чтобы ребёнок успешно учился. – Москва, 1988.

2.     Беркинблит М. Б., ПетровскийА. В. Фантазия и реальность. М. Политиздат, 1968г.

3.     Бывают выдающиеся дети. Н. Лейтес. Семья и школа, №3 1990г. стр. 33. класний керівник першокласник батьки учень

4.     Велитченко Л.К. Педагогічна взаємодія і методичні основи психологічного аналізу. – Ніжин 2006 р - 302 с.

5.     Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К.: Рад. школа, 1976.

6.     Возрастная одаренность. Н. Лейтес. Семья и школа, №9 1990г. стр. 31.

7.     Воликова Т. В. Учитель и семья. – Москва, 1987.

8.     Воспоминания, размышления, беседы. Лейтес Н. С. Психологический журнал.т. 13,№ 1,1992г., стр. 147-165.

9.     Выготский Л.С. Детская психология // Собр. Соч. – М. – 1984 – т. 4 мален шрифт

10.Выгодский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологический очерк: Кн. для учителя. М. Просвещение,1991г

11.Гордієнко В . Психологія особистості в біографії, подіях, портретах. – Видавний дім «Києво-Могілянська академія» 2007 р - 304 с.

12.Гейко В. А. Роль семьи в развитии школьных успехов ребенка. // Начальная школа. - 1999, №3. – С. 59 – 61.

13.Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети. М. Знание.,1991г.

14.Гребенщиков И. В. Школа и семья. – Москва, 1985.

15.Гуцал Н. В. Робота з батьками молодших школярів. – Вінниця, 2011.

16.Дьяченко О.М., Кириллова А.И. О некоторых особенностях развития воображения. Вопросы психологии. №2 1980г.

17.Запорожец А.В. Избранные психологические труды. В двух томах. М. Прос.,1986г.

18.Ибрагимова В. Н. Работа воспитателя с родителями учащихся 1 класса. // Начальная школа. – 1988, №10. – С. 57 – 60.

19.Клименко В.В. Психологические тесты таланта. Харьков. Фолио, 1996г

20.Коршунова Л.С. Воображение и его роль в познании. М. Изд. МГУ, 1979г.

21.Кулагина И. Ю. Возрастная психология. – Москва, 1998.

22.Легко ли быть одаренным? Н. Лейтес. Семья и школа, №6 1990г. стр. 34.

23.Лейтес Н.С. Об умственной одаренности. М. Прос.,1960г.

24.Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. М. Педагогика, 1971г.

25.Макаренко А. С. Лекції про виховання дітей. – К., 1995.

26.Мухина B.C. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. — М.: Академия, 2000.

27. Немов Р. С. Психология Кн. 2 – Москва, 1998.

28.Одаренные дети. Перевод с англ., Под ред. Бурменской, Слуцкого. М., 1991г.

29.Основи педагогіки: Навч. посібник /1.В. Распопов, Н.П. Волкова, О.І. Переворська та ін. — Дніпропетровськ: ДДУ, 1999.

30.Подласый И. П. Педагогика т. 2 – Москва, 1999.

31.Популярная психология для родителей. Под ред. А. А. Бодалева – Москва, 1988.

32.Проблема развития познавательных способностей. Л., 1983г.

33.Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности. Моляко В. А. Вопросы психологии.№ 5, 1994г., стр. 86-95.

34.Проблемы способностей в советской психологии. Межвузов. сб. науч. тр. Л: ЛГПИ, 1984г.

35.Савицкая Д. В. Психологическая готовность детей к школьному обучению. // Начальная школа. – 1999, №3. – С. 59 – 64.

36.Сім’я і родинне виховання. Концепція .(Окреме видання)

37.Смолко Е. Воспитывать вместе. // Семья и школа. – 1985, № 9. – С. 19 – 21.

38.Сухомлинский В. Мудрость родительской любви. – Москва, 1990.

39.Сухомлинский В.А. О воспитании. М., 1985, с.166.

40.Теплов М. Б. Избранные труды. В 2-х т., (т.1.) М. Прос.,1971г.

41.Формирование творческих способностей: сущность, условия, эффективность. Сб. науч. тр. Свердловск. СИПИ,1990г

42.Урбанская О. Н. работа с родителями младших школьников: Пособие для учителя.- М.; Просвещение, 1986.-192 с.

43.Ханхасаева И. Растёт дочка, растёт сын. – Москва, 1991.

44.Чечет В. В. Педагогика семейного воспитания. – Минск, 1998.

45.Шуркова Н.Е. Собрание пестрых дел. М. Новая школа, 1994г.

46.Эфроимсон В. П. Загадка гениальности. М. Знание, 1991г.